Коли обираю фільм на черговий
сеанс в КІНОКЛУБ ОНЛАЙН, переглядаю багато кінострічок. Часом натрапляю на
справжні скарби.
Не так давно відкрила для себе двох
режисерів, авторство яких ви впізнаєте , як тільки почнете дивитись навіть
незнайомий до цього фільм. Звісно, перед тим їх треба буде
подивитись добрий десяток. Якщо вас цікавить інтелектуальне, екзистенційне кіно, ви не пошкодуєте, що витратили дорогоцінний час свого життя.
Сьогодні хочу поділитися своїми особистими
відкриттями двох режисерів.
Перший – це польський режисер Кшиштофа Кисльовський. Тільки надзвичайно
щира людина, яка не боїться скинути
маску, може створювати таке кіно.
Його французька вже трилогія «Три кольори: синій, білий, червоний»
( 1993-1994) має міжнародну славу. Та як ,,режисер найвищого калібру” він
відбувся своїм ,,Декалогом” .Кожен фільм ,,Декалогу” ставить перед людиною одну
головну моральну дилему, довкола якої вибудовується і сюжетна лінія, і
філософія фільму. Якість музичного матеріалу Прейснера до
фільмів Кисльовського настільки висока, що давно вже має окреме музичне і
концертне життя.
Другий режисер, який ,
сподіваюсь,вас здивує, це британець
Майкл Лі. ..Я хочу, щоб люди дивились кіно і не жували при цьому
попкорн”,- ці слова надежать йому. І справді, коли раптом
наважитесь дивитись ,,Віру Дрейк ( 2004)”,
навряд чи вам буде до попкорну…Багато надзвичайного
траплялося в Голівуді, - каже Майкл Лі,- але він не є прикладом, на який весь
світ має орієнтуватися.
Я рекомендую подивитись фільми
цього британського режисера ,,Ще один рік”
( ,,Another Year’’, 2010) та ,,Таємниці і брехня” ( 1996). Це фільми, які я наразі
вже подивилася.
Можливо, ви бачили ще якісь фільми
цих режисерів? Було би цікаво знати вашу думку.Б Я хочу,
чтобы люди смотрели кино, не жуя при этом попкорн
